Звіт про управління: корисний, цікавий, привабливий

Відповідаємо на актуальні запитання:

1. Кому й для чого потрібен звіт про управління?
2. Хто з посадових осіб підприємства відповідає за складання, оформлення й подання звіту?
3. Яке відношення звіт про управління має до бухгалтерського обліку?
4. Як організувати процес підготовки звіту?

Українським підприємствам доводиться складати величезну кількість різноманітних звітів, витрачаючи на це купу часу й зусиль. Тож не дивно, що свого часу звістку про появу ще одного звіту у спільноті підприємців і бухгалтерів зустріли, м’яко кажучи, без захоплення. Ба більше, з назви — Звіт про управління — було не надто зрозуміло, про що ж треба звітувати. Проте виявилося, що це той випадок, коли вимоги держави збігаються з інтересами підприємств. Принаймні тих підприємств, які дбають про свою репутацію та імідж. За великим рахунком, звіт про управління — це піднесена до рангу законодавчої вимоги можливість розповісти про своє підприємство не лише українцям, а й цілому світові.

Складати звіт про управління, відповідно до українського законодавства, зобов’язані не всі. Кабінет Міністрів звільнив від цього обов’язку бюджетні установи, мікропідприємства та малі підприємства, тож цю статтю адресовано передусім управлінському персоналу великих та середніх підприємств.

Наздоганяючи Європу

Звіт про управління українські підприємства складатимуть втретє (вперше його складали за 2018 рік), тож  напрацювання вже є. Крім того, є чималий досвід інших країн, для яких такий звіт вже став звичним. Власне, із закордонного досвіду все й почалося. Точніше, навіть не з досвіду як такого, а з намагання нашої країни послідовно рухатися шляхом євроінтеграції та наближати (адаптувати) вітчизняне законодавство до законодавства Євросоюзу. Складати такий звіт вимагає Директива Європейського Парламенту та Ради ЄС «Про щорічну фінансову звітність, консолідовану фінансову звітність і пов’язані з ними звіти певних типів компаній» від 26.06.2013 р. № 2013/34/ЄС.

В українське законодавство аналогічну вимогу було імплементовано шляхом внесення змін до Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон про бухоблік). Зміни було внесено Законом України від 05.10.2017 р. № 2164-VIII, який набрав чинності 01.01.2018 р. Отже, в Україні Звіт про управління з’явився на 5 років пізніше, ніж в Європі.

Фахівці відзначають¹, що український підхід до Звіту про управління має певні відмінності від європейського, навіть точність перекладу назви викликає сумніви. Проте це питання більше хвилює науковців, ніж практиків, для яких важливіше розуміти вимоги вітчизняного законодавства.

____________
¹  Див., зокрема: Озеран А. Звіт керівництва vs Звіт про управління: проблеми відповідності Закону про бухгалтерський облік та світової практики // Бухгалтерський облік і аудит. — 2017. — № 10-11. — С. 2.

Законодавчі вимоги: головне — скласти

Варто зазначити, що лише у двох статтях Закону про бухоблік (ст. 1 та ст. 11) є інформація щодо звіту про управління. Зокрема, в ст. 1 Закону наведено таке визначення терміна «звіт про управління»: документ, що містить фінансову та нефінансову інформацію, яка характеризує стан і перспективи розвитку підприємства та розкриває основні ризики та невизначеності його діяльності.

Проте в ст. 11 Закону про бухоблік зазначено, що середні підприємства мають право не відображати у Звіті про управління нефінансову інформацію, а мікропідприємства та малі підприємства взагалі звільнено від обов’язку подавати цей звіт. Отже, так би мовити, повноцінний Звіт про управління зобов’язані подавати лише великі підприємства.

Поділ підприємств на категорії (великі, середні, малі й мікропідприємства) передбачено в ст. 2 Закону про бухоблік. Там само наведено критерії належності підприємств до певної категорії.

У ст. 11 Закону про бухоблік сказано, що ті підприємства, які відповідно до законодавства складають консолідовану звітність, мають також скласти й подати консолідований Звіт про управління.

Крім того, через ст. 11 Закону про бухоблік законодавець доручив Кабінету Міністрів України та НБУ владнати деякі питання, пов’язані зі звітом про управління, зокрема, визначити порядок та строки його подання. Втім, строкам подання звіту приділено увагу й у самому Законі, відповідно до ч. 7 ст. 11 якого звіт про управління «подається разом з фінансовою звітністю та консолідованою фінансовою звітністю в порядку та строки, встановлені законом». Тож цілком природно, що КМУ не став ухвалювати окремий документ щодо звіту, а просто додав потрібні відомості до відповідних пунктів свого Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою від 28.02.2000 р. № 419 (далі — Порядок № 419). Саме в цьому документі зазначено, кому й коли має бути подана фінансова звітність, або зазначено, хто це визначає (зокрема для банків порядок і строки подання звітності встановлює НБУ).

Відповідно до п. 5 Порядку № 419, більшість підприємств подає річну фінансову звітність до 28 лютого року, що настає за звітним.  

Рекомендації, що заслуговують на увагу

Звіт про управління суттєво відрізняється від решти звітів. Він не має (та й не може мати!) ані затвердженої форми, ані інструкції зі складання. Проте українські підприємці й бухгалтери так не звикли, вони й досі прагнуть конкретних вказівок. Тож Міністерство фінансів не могло залишитися осторонь і розробило та затвердило свої наказом від 07.12.2018 р. № 982 Методичні рекомендації зі складання звіту про управління (далі — Методрекомендації № 982).

Ще далі пішов Нацбанк, який вирішив унормувати хоча б деякі питання, додавши до Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.10.2011 р. № 373 (далі — Інструкція № 373), спеціальний розділ IV «Структура і зміст Звіту про управління».  

Отже, Інструкція № 373 має нормативний характер, а документ Мінфіну – рекомендаційний. Проте обидва документи варто сприймати з належною повагою, адже їх розроблено на виконання вимог відповідно ч. 5 та 4 ст. 11 Закону про бухоблік. В розділі IV Інструкції № 373 деякі питання висвітлені чіткіше й докладніше, тож він може стати корисним доповненням до Методрекомендацій № 982 і, безумовно, заслуговує на увагу управлінського персоналу великих підприємств.

Методрекомендації № 982 складаються з трьох розділів:

• розділ I «Загальні положення»;
• розділ II «Рекомендації щодо змісту та порядку складання звіту про управління»;
• розділ III «Рекомендації щодо розкриття інформації у звіті про управління».

У початковій редакції Методрекомендацій № 982 був ще й розділ IV, який містив, зокрема, інформацію щодо особливостей складання консолідованого звіту про управління, але згодом його чомусь вилучили з документа.

Як зазначено в п. 8 розділу II Методрекомендацій № 982, «звітним періодом для складання Звіту про управління є календарний рік, який починається з 1 січня кожного року та закінчується 31 грудня того самого року». В розділі II Методрекомендацій наведено (серед іншого) ймовірну структуру звіту про управління (в Методрекомендаціях це названо напрямками, а, по суті, це перелік підрозділів, з яких може складатися звіт), а в розділі III описано орієнтовний зміст кожного підрозділу. На схемі  інформацію з обох розділів поєднано так, аби можна було одночасно бачити як напрями (назви підрозділів), так і інформацію, яку в них має бути розкрито.

Зверніть увагу на напрямок «Ризики». Очевидно, цього року в ньому обов’язково має бути інформація про вплив пандемії та карантину на діяльність підприємства.

Методрекомендації № 982 містять спеціальні рекомендації для окремих категорій підприємств. Емітентам цінних паперів, цінні папери яких допущені до торгів на фондових біржах або щодо цінних паперів яких здійснено публічну пропозицію, рекомендовано подати інформацію щодо корпоративного управління.

Звіт про управління разом із річною фінзвітністю має бути оприлюднено шляхом розміщення на вебсторінці або вебсайті підприємства. Цю вимогу зафіксовано в абзаці вісімнадцятому п. 2 Порядку № 419, проте без оприлюднення складати звіт взагалі немає сенсу, адже його основна мета — забезпечити користувачів фінансової звітності та інших зацікавлених осіб тією інформацією, яку не містить фінансова звітність.

Фінансовий чи не фінансовий?

Одразу після запровадження звіту про управління виникло питання щодо його місця серед інших звітів. Чи є він складовою фінансової звітності? Запитання лише видається теоретичним. Насправді ж воно має два суто практичних аспекти, пов’язаних із податковим контролем й відповідальністю.  

Податковий контроль

Як відомо, платники податку на прибуток подають фінансову звітність, зокрема, й до податкових органів. Відповідно до п. 46.2 Податкового кодексу України (ПКУ), фінансова звітність є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств та її невіддільною частиною. Якщо Звіт про управління є складовою фінансової звітності, його треба подавати й до податкового органу.

Адміністративна відповідальність

У ст. 163¹⁶ Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено накладення на посадових осіб підприємств штрафу «за порушення порядку оприлюднення фінансової звітності чи консолідованої фінансової звітності разом з аудиторським звітом». Розмір штрафу становить:

• від 1000 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 000 до 34 000 грн) за перше правопорушення;
• від 2000 до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 34   до 51 000 грн) у разі повторного протягом року правопорушення.

Якщо Звіт про управління не є складовою фінансової звітності, то можливість застосування цього штрафу викликає серйозні сумніви. Інакше — штрафу не уникнути.

Аргументи

Тож повернімося до запитання: чи є звіт про управління складовою фінансової звітності чи ні? З одного боку, звіт запроваджено Законом про бухоблік, вимоги до нього викладено в ст. 11, яка називається «Загальні вимоги до фінансової звітності». З іншого —  в тому самому Законі про бухоблік зазначено, що звіт про управління подається разом із фінансовою та звітністю. А отже ,він не входить до складу фінансової звітності та є окремим звітом. Порядок № 419 також розмежовує фінансову звітність і Звіт про управління. Ще один аргумент: в п. 9 розділу IV Інструкції № 373 прямо зазначено, що «Звіт про управління не є складовою фінансової звітності»».

Не заперечують проти цього й податківці. У листі ДФС від 14.02.2019 р. № 164/2/99-99-15-02-01-10 зазначено: «звіт про управління, консолідований звіт про управління не є складовими фінансової звітності і, відповідно, законодавством не встановлено обов’язку подання таких звітів до контролюючих органів разом з податковою декларацією з податку на прибуток підприємств».

Краще один раз побачити?

Отже, ми переконалися, що законодавчі вимоги до Звіту про управління зовсім не обтяжливі. Головне — підготувати його, вчасно подати та оприлюднити. Оскільки вимоги до звіту викладено в Законі про бухоблік, може скластися враження, що складати його має бухгалтерська служба. Звісно, без бухгалтерів тут не обійдеться, проте у звіті має бути багато інформації, яка не належить до їхньої компетенції.

Власникам та керівникам підприємств варто подбати про належну організацію процесу підготовки звіту, продумати етапи роботи, визначити джерела інформації тощо. Може, варто створити робочу групу, залучивши до неї представників виробничих підрозділів, бухгалтерської служби, юристів, кадровиків, маркетологів тощо. Очевидно, що процес підготовки звіту триватиме не один день і навіть не один місяць та складатиметься з певних етапів. І перше, і друге залежить від особливостей підприємства, проте в будь-якому випадку треба:

• розробити концепцію звіту, тобто визначити, з яких розділів, підрозділів тощо він складатиметься;
• відповідно до концепції визначити джерела інформації та організувати її збирання, оброблення й узагальнення;    
• оформити звіт.

Складаючи Звіт про управління, можна обмежитися мінімумом інформації, зазначеної у Методрекомендаціях № 982, і не надто перейматися його оформленням. А можна зробити його не лише цікавим і корисним за змістом, а ще й привабливим на вигляд. Сучасні технології дозволяють зробити це навіть без залучення значних додаткових ресурсів. Крім того, можна ознайомитися з уже складеними та оприлюдненими  звітами. На запит «звіт з управління» інтернет видає величезний перелік реальних звітів підприємств різних галузей та сфер діяльності. Тож сподіваємося, що Звіт про управління вашого підприємства буде цікавим, корисним і привабливим!