Економічні експертизи та експертні дослідження. Як використовують для вирішення спорів

Господарські спори, зокрема між підприємствами як суб’єктами господарювання, на жаль, є частим побічним ефектом здійснення господарських операцій. Проте судові експертизи та експертні дослідження можуть бути використані для побудови стратегій захисту та під час обстоювання позовних вимог суб’єктами господарювання в господарських спорах. Про практичні аспекти такого застосування — далі.

Нормативне підґрунтя

Процесуально позиції обох сторін спору ґрунтуються на доказах, що розкривають сутність і обставини спору, а також їх інтерпретації. Дуже часто серед матеріалів господарської справи бракує належних доказів для того, щоб зрозуміти правомірну позицію та шлях вирішення спору. Тож сторонам необхідно створити/зібрати додаткові докази, які б конкретизували та пояснювали обставини справи.

Порядок формування та вимоги до форми і змісту доказів у господарських справах визначає Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р. № 1798-XII (далі — ГПКУ). Особливістю судових доказів є процесуальна форма, що гарантує достовірність отриманої судом інформації. Одним з видів процесуальних доказів, передбачених ГПКУ, є висновок експерта.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Вимоги до висновку експерта, порядок призначення та проведення експертизи визначено у ст. 98—101 ГПКУ. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Водночас експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов’язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться на його замовлення. Експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи, розголошувати відомості, які він дізнався у зв’язку з її проведенням, або повідомляти її результати будь-кому, крім суду та учасника справи, на замовлення якого проводилася експертиза.

Порядок призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень визначає Закон України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 р. № 4038-XII та Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Мін’юсту України від 08.10.1998 р. № 53/5 (далі — Інструкція № 53/3). Відповідно до пп. 1.2.3 Інструкції № 53/3, до судово-економічних експертиз належать експертизи  бухгалтерського та податкового обліку, фінансово-господарської діяльності та  фінансово-кредитних операцій.

Додаткова інформація

Висновок експерта — це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблених у результаті них висновків та обґрунтованих відповідей на запитання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. У ньому має бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім’я, по батькові, освіта, спеціальність, а також за його наявності свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, учене звання, посада експерта); на якій підставі була проведена експертиза; хто був присутній під час її проведення; запитання, що були поставлені експертові; які матеріали були використані.

Обмеження для здійснення судових експертиз

Відповідно до п. 2.3 Інструкції № 53/3, експерту заборонено:

  • самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно;
  • вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та з’ясування питань права, і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами.

Крім того, як зазначено в Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Мін’юсту від 08.10.1998 р. № 53/5, проведення ревізійних дій, а  це визначення експертами-економістами будь-яких економічних показників без попереднього проведення документальних перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктом контролю, — не належить до завдань економічної експертизи.

Отже, експерт не має права самостійно ідентифікувати та розраховувати розміри показників, що є предметом спору, а саме: наявність та розміри понесених збитків, втрачену вигоду, суми податків, що підлягають сплаті до бюджету, штрафні санкції, пеню, наявність і розмір не сплачених відсотків та комісій за користування кредитами тощо.

Для визначення показників, які далі стануть предметом судової експертизи, необхідним є здійснення ревізійних дій. Такими діями вважають проведення перевірки контролюючим органом (наприклад, Державною аудиторською службою, Державною фіскальною службою), проведення розслідувань органами безпеки, Національним антикорупційним бюро, або як альтернатива — проведення аудиторської перевірки.

Таким чином, сторони під час розгляду господарських судових справ з метою подальшого отримання процесуального документа (висновки експерта) можуть ініціювати аудиторську перевірку з питань, що є предметом спору, для визначення наявності та розміру показника, щодо якого триває спір.

Така аудиторська перевірка, з позиції Міжнародних стандартів контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг, не є завданням з надання впевненості й кваліфікуватиметься як завдання з надання супутніх послуг, порядок виконання яких та вимоги до надання підсумкового документа визначено Міжнародним стандартом супутніх послуг 4400 «Завдання з виконання узгоджених процедур стосовно фінансової інформації». За результатами виконання такого завдання аудитор/аудиторська компанія надає звіт незалежного аудитора, який надалі в разі надання матеріалів для проведення судової експертизи буде ревізійним документом, на якому ґрунтуватиметься висновок експерта.

Приклад

Відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» від 21.02.2018 р. № 117, фіскальна служба зупинила реєстрацію податкових накладних підприємству в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Умови договорів з покупцями передбачали, що підприємство зобов’язується реєструвати на користь покупця податкові накладні ПН) протягом п’яти днів з дати виникнення в нього податкових зобов’язань та відшкодовувати покупцю збитки, понесені через неотримання податкового кредиту з податку на додану вартість. У результаті того, що ПН не були своєчасно зареєстровані в ЄРПН, чотири основні покупці розірвали з ним договори купівлі-продажу продукції та виставили претензії щодо відшкодування суми не отриманого податкового кредиту.

У результаті дій ДФСУ із зупинення реєстрації податкових накладних підприємство отримало такі господарські наслідки:

  • прямі втрати у вигляді не отриманого покупцями податкового кредиту з ПДВ, що підлягає компенсації покупцю;
  • втрачену вигоду у вигляді не отриманих доходів за договорами, що були розірвані покупцями через невиконання підприємством договірних умов щодо реєстрації податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГПКУ, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню, включають вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначену згідно із вимогами законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів, інфляційні витрати тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; не одержаний прибуток (упущена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов’язання другою стороною. З метою відшкодування понесених втрат підприємство готується до подання позову до суду проти дій ДФСУ. Водночас у процесі підготовки до подання позову підприємство виконує такі дії:

  1. Укладає договір з аудиторською компанією/аудитором щодо виконання завдання у вигляді супутніх аудиторських послуг з розрахунку понесених збитків (у тому числі упущеної вигоди), що спричинені діями ДФСУ із зупинення реєстрації податкових накладних. За результатами виконання договору отримує аудиторський звіт щодо розрахунку суми збитків (у тому числі упущеної вигоди), понесених підприємством у результаті зупинення реєстрації податкових накладних.

    З метою розрахунку суми упущеної вигоди можуть бути використані експертні методики, зокрема нині чинна Тимчасова методика визначення розміру шкоди (збитків), заподіяної порушеннями господарських договорів, схвалена Державною комісією Ради Міністрів СРСР з економічної реформи 21.12.1990 р., або інші методики, які математично й логічно прийнятні та обґрунтовані для застосування з метою розрахунку суми упущеної вигоди.
  2. Звертається до експертної установи (державної або приватної) щодо отримання висновку експертного дослідження з підтвердження результатів аудиторського звіту щодо розрахунку суми збитків (у тому числі упущеної вигоди), понесених підприємством у результаті зупинення реєстрації податкових накладних.

Висновок експерта стане для підприємства процесуальним документом, що може бути використаний як доказ у суді та свідчити на його користь у господарському судовому процесі.

Резюмуємо

  • Висновок експерта є процесуальним документом та може бути використаний як доказ у суді під час доведення сторонами правомірності своїх позовних вимог.
  • Експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи, розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв’язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду та учасника справи, на замовлення якого проводилася експертиза, її результати.
  • Не є компетенцією судового експерта — економіста вирішення ревізійних питань, тому експерт не може досліджувати поставлені йому запитання, пов’язані з визначенням розміру показників, щодо яких іде спір.
  • З метою визначення зазначених показників та як ревізійні дії може бути залучено аудитора, який у межах виконання завдання з надання супутніх послуг здійснить необхідні розрахунки та надасть звіт незалежного аудитора за результатами виконаного завдання.
  • Аудиторський висновок надалі може бути використаний як ревізійний документ для проведення судової експертизи/експертного дослідження з метою підтвердження наявності та розміру показників, щодо яких іде спір.